Невизначена Категорія /

Єдиний Державний Реєстр Судових Рішень, справа 2-а-1787/2010

Дата ухвалення рішення:
30.03.2010
Зареєстровано:
06.04.2010
Cуддя:
Кондратенко Людмила Петрівна
Оприлюднено:
01.03.2011
Категорія справи:
Невизначена Категорія
Суд:
Роменський міськрайонний суд Сумської області
Форма судового рішення:
Постанова
Форма судочинства:
Адміністративне

Справа 2-а-1787/ 2010 р.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2010 року м. Ромни

Суддя Роменського міськрайонного суду Сумської області Кондратенко Л.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в м.Ромни Сумської області про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги “Дітям війни” та поновлення пропущеного строку для звернення до суду , -

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом. Свої вимоги мотивувала тим, що протягом 2006- 2007 року їй не виплачувалася, а протягом 2008 р. виплачувалася не в повному обсязі щомісячна державна соціальна допомога як дитині війни, що передбачена ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”. Про вказаний факт вона довідалася на початку серпня 2007 р, після висвітлення в пресі відповідного рішення Конституційного Суду України. В зв’язку з цим прохає суд поновити пропущений строк для звернення до суду та зобов’язати відповідача нарахувати вказану допомогу за 2006-2009 роки в сумі 4088 грн. 30 коп.

Позивач та представник відповідача Управління пенсійного Фонду в м. Ромни в судове засідання не з”явились, до суду надійшли заяви з проханням розглядати справу у їх відсутність.

До суду надійшли заперечення Управління Пенсійного фонду України в м. Ромни , в яких відповідач прохає суд в задоволенні позову відмовити. В обґрунтування своїх доводів зазначає, що рішення Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 стосувалось лише Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», рішень щодо неконституційності Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» Конституційним Судом України не приймалось. Таким чином, на думку відповідача, рішення Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року зворотної дії в часі не має, а тому на період до 09 липня 2007 року не поширюється.

Крім того, відповідач вважає свої дії щодо невиплати позивачу доплати до пенсії, передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» правомірними через невизначеність на законодавчому рівні органу на який покладено обов’язок здійснення таких виплат особам, які мають статус дитини війни, за рахунок яких коштів повинні здійснюватися ці виплати та який розмір мінімальної пенсії за віком необхідно застосовувати при обчисленні таких доплат. При цьому, відповідач зазначив про необґрунтованість доводів позову щодо застосування до спірних правовідносин ст.28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, оскільки розмір мінімальної пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених за цим Законом.

Також, відповідач наполягав на відмові в задоволенні позову через пропущення позивачем строку звернення до суду з адміністративним позовом, визначеного ст. 99 КАС України.

Суд вирішив можливим розглянути справу у відсутність сторін на підставі наявних у справі доказів.

Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Позивач має статус «Дитини війни», що також підтверджується пенсійним посвідченням НОМЕР_1 , з відповідною відміткою штампу «Дитина війни(а.с.6).

Враховуючи зазначений статус ОСОБА_1, відповідно до ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, має право на отримання державної соціальної підтримки, а саме підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

З довідки УПФУ в м. Ромни вбачається, що позивачу протягом 2007 року надбавка до пенсії як дитині війни не виплачувалася, а в 2008 році виплачувалась на підставі Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року № 107-IV, у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни» - 10 % прожиткового мінімуму осіб, які втратили працездатність, а з 22.05.2008 року на підставі постанови КМУ від 28.05.2008 року № 530.

Із заперечень УПФУ в м. Ромни , встановлено, що відповідач не здійснює позивачу зазначених виплат, посилаючись на відсутність у нього коштів та на невизначеність розрахункової величини (мінімальної пенсії за віком) для розрахунку підвищень до пенсії категорії громадян, які мають статус дітей війни.

Виходячи із встановлених обставин справи та досліджених доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Згідно ст. 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Законом України „Про Державний бюджет на 2006 рік” від 20.12.2005 року дію ст.6 зазначеного Закону на 2006 рік зупинено.

Законом України „Про внесення змін до Закону України „Про Державний бюджет на 2006 рік” від 19.01.2006 року, який набрав чинності 15.03.2006 року, до статті 110 Закону України „Про Державний бюджет на 2006 рік” було внесено зміни, якими встановлено, що пільги дітям війни, передбачені ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” у 2006 році запроваджуються поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.

Проте, у 2006 році пільги, встановлені ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” запроваджені не були.

Закони України „Про Державний бюджет на 2006 рік” від 20.12.2005 року та „Про внесення змін до Закону України „Про Державний бюджет на 2006 рік” від 19.01.2006 року неконституційними не визнані та діяли протягом 2006 року.

Таким чином, відповідно до вищезазначених Законів, у відповідача не було підстав нараховувати та сплачувати позивачу доплату до пенсії, передбачену ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, оскільки до 15.03.2006 року дію зазначеної норми було зупинено, а потім передбачені нею виплати не запроваджені.

Крім того, надаючи перевагу Законам України „ Про Державний бюджет на 2006 рік ” від 20.12.2005 року та „ Про внесення змін до Закону України „ Про Державний бюджет на 2006 рік ” від 19.01.2006 року, суд виходить з того, що з акони є актами єдиного органу законодавчої влади – Верховної Ради України. Конституція України не встановлює пріоритету в застосуванні того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає такого закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.

Конституційний Суд України у п.3 мотивувальної частини рішення від 03.10.1997 року №4-зп (справа про набуття чинності Конституцією) зазначив: „Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше”.

Виходячи із системного аналізу наведених норм законодавства, суд не знаходить підстав для задоволення позовних вимог позивача, які стосуються виплат доплати до пенсії за 2006 рік. Відповідач у справі протягом 2006 року діяв у відповідності з діючим законодавством та не мав підстав здійснювати позивачу щомісячні доплати до пенсії, оскільки до 15.03.2006 року дія ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» була зупинена, а з 15.03.2006 року здійснення доплат, визначено у інший спосіб, тобто поставлено в залежність від виконання у другому півріччі 2006 року Закону України «Про Державний бюджет на 2006 рік».

Стосовно позовних вимог щодо здійснення позивачу доплати до пенсії за 2007 рік, суд вважає їх частково підлягаючими задоволенню, з таких підстав.

Відповідно до п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням ст. 111 цього Закону, було зупинено.

Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 за №6-рп\2007 року, у справі за поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36 ч. 2 ст. 56, ч. 2 ст. 62, ч. 1 ст. 66, пп. 7, 9, 12, 13,14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46, ст. 71, ст. ст. 98, 101, 103, 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» (справа про соціальні гарантії громадян), визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», яким зупинено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням ст. 111 цього Закону.

Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Виходячи з приписів ч.2 ст.152 Конституції України та дати ухвалення рішення Конституційним Судом України УПФУ в м. Ромни повинно було нараховувати та сплачувати позивачу доплату до пенсії, передбачену ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” з 09.07.2007 року, оскільки з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності пункту 12 статті 71 Закону України „Про Державний бюджет України”, ця норма втратила чинність та не підлягала застосуванню. Отже, відповідач з 09.07.2007 року мав діяти у відповідності з приписами діючої норми ст..6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, нараховувати та здійснювати позивачу відповідні доплати.

Що стосується вимог позивача про зобов'язання відповідача виплачувати йому в 2008 році щомісячну надбавку до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, то суд вважає такі вимоги частково обґрунтованими, виходячи з наступного.

Відповідно до п.п.41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” текст статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" викладено в наступній редакції. Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів.

З 01 січня 2008 року позивачу було нараховане та виплачувалось зазначене підвищення відповідно до встановленого розміру, що вбачається з письмових заперечень Управління Пенсійного фонду України в м. Ромни .

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 за №10-рп\2008 року, у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень ст.65 розділу 1, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу 2, пункту 3 розділу 3 Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” і 101 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст. 67 розділу 1, п.п. 1-4, 6-22, 24-100 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України), визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п.п.41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”.

Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

Виходячи із системного аналізу зазначених норм законодавства, рішення Конституційного Суді України від 22.05.2008 року та приписів ч.2 ст.152 Конституції України, суд дійшов висновку, що з 22.05.2008 року УПФУ в м. Ромни повинен був нараховувати та сплачувати позивачу доплату до пенсії, передбачену ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” в редакції, яка діяла до 01.01.2008 року, оскільки з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності пп..41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, ця норма втратила чинність та не підлягала застосуванню. Отже, відповідач з 22.05.2008 року мав діяти у відповідності з приписами діючої норми ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, нараховувати та здійснювати позивачу доплату до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Між тим, до 22.05.2008 року, тобто до ухвалення зазначеного рішення Конституційним Судом України, відповідач, здійснюючи позивачу доплати, передбачені ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” в редакції від 01.01.2008 року, з урахуванням п.п.41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, діяв на підставі та у відповідності з діючою нормою зазначених законів, а тому позовні вимоги щодо стягнення доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з 01.01.2008 року по 21.05.2008 року задоволенню не підлягають.

Відповідно до статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Згідно ч.ч.3 та 4 ст.8 Кодексу адміністративного судочинства України звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні правовідносини.

Таким чином, доводи відповідача, в частині неврегульованості на законодавчому рівні порядку здійснення доплат особам, які мають статус дітей війни не може бути підставою для їх не здійснення або відмови в задоволенні позову.

Щодо доводів стосовно відсутності підстав для застосування до спірних правовідносин ст.28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, суд зазначає наступне.

Сторонами по справі не заперечується, що позивач, відповідно до ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” має право на отримання доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст.28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

З огляду на викладене, суд вважає необґрунтованими доводи відповідача щодо застосування положення ч.3 ст.28 зазначеного Закону, з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії, встановленої ст.46 Конституції України та права на отримання доплати до пенсії, передбаченої ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”.

Крім того, суд відхиляє доводи відповідача щодо невизначеності на законодавчому рівні питання відносно органу на який покладено обов’язок здійснення виплат підвищення до пенсії особам, які мають статус дитини війни.

Пенсійний фонд України діє у відповідності до Положення Про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01.03.2002 року за №121\2001 і здійснює свої повноваження на підставі п.15 зазначеного положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до Закону України „ Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” рішення про призначення та перерахунок пенсій приймаються районними управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.

Таким чином, обов’язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії позивачу, передбаченої ст.6 Закону України „ Про соціальний захист дітей війни ” покладено на УПФУ в м. Ромни , за місцем проживання позивача.

Крім того, суд вважає безпідставним посилання відповідача на відсутність коштів щодо забезпечення виплат зазначеної доплати до пенсії.

Статтею 22 Конституції України визначено, що конституційні права і свободи гарантуються. Таким чином, держава взяла на себе зобов’язання забезпечити реалізацію громадянами своїх конституційних прав.

За змістом ч.1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Законом України «Про соціальний захист дітей війни» реалізовано конституційне право на соціальний захист громадян, які мають статус «дитини війни», серед яких їм надано право на отримання 30% доплати до пенсії.

Відповідно до ч.2 ст.6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України.

Згідно абз.1 п.1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01.03.2002 року за №121\2001 Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади.

Відповідно до зазначеного Положення на Пенсійний фонд України покладено обов’язок щодо:

- щодо призначення пенсії;

- підготовки документів для її виплати;

- забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій.

Пунктом 1.1 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.04.2002 року за №8-2 управління Пенсійного фонду України у районах, містах і районах у містах є органами Пенсійного фонду України, підвідомчими відповідно головним управлінням цього фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що разом з цими управліннями утворюють систему органів Пенсійного фонду України та мають завданням – забезпечення призначення та виплати пенсії.

Отже, обов’язок по нарахуванню та виплати доплати до пенсії, яка передбачена Законом України «Про соціальний захист дітей війни», покладено саме на органи Пенсійного фонду України.

Враховуючи, що держава взяла на себе обов’язок щодо виплати позивачу 30% доплати до пенсії та поклала виконання цього обов’язку на центральний орган виконавчої влади – Пенсійний фонд України, який діє через свої місцеві органи, що входять в систему його органів, але вони не вчинили жодної дії для нарахування цих коштів та їх виплати, суд вважає, що вони не виконали своїх повноважень без поважних причин.

Виходячи із системного аналізу приписів Конституції України та наведених нормативно-правових актів, суд вважає безпідставними посилання відповідача на відсутність коштів, як на обґрунтування правомірності невиконання своїх зобов’язань перед позивачем.

Крім того, відповідачем, в порушення ч.2 ст.71 КАС України не доведено та не надано суду доказів щодо вчинення будь-яких дій для забезпечення виконання покладеного на нього обов’язку щодо нарахування та виплати позивачу доплати до пенсії у розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком.

Отже, відсутність коштів у відповідача, який не вчинив жодної дії щодо їх отримання для забезпечення виконання своїх зобов’язань або невиконання іншим органом виконавчої влади свого обов’язку щодо виділення коштів на здійснення позивачу виплат, гарантованих йому Конституцією України, не є підставою для відмови в задоволенні позову та визнання правомірними дій або бездіяльності відповідача.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд виходить з того, що вимоги про стягнення з Управління Пенсійного фонду України в м.Ромни Сумської області у визначений позивачем грошовій сумі не підлягають задоволенню, оскільки такі виплати не були йому нараховані, а суд не може перебирати на себе функцію здійснення перерахунку та нарахування пенсії замість органу, якому надані такі повноваження.

З січня 2009 року по грудень 2009 року включно позивачу виплачується доплата до пенсії як дитині війни в розмірі 49 грн. 80 коп. за кожен місяць.

Суд враховує, що Законом України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» не зупинено.

Відповідно до ч.2 ст. 54 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» розміри державних соціальних гарантій на 2009 рік, що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюються відповідними законами України, цим Законом, та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України.

Відповідним Законом, який встановлює доплату до пенсії дітям війни є Закон України «Про соціальний захист дітей війни».

Таким чином, слід зобов’язати відповідача здійснити перерахунок пенсії позивача за період з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Суд також відхиляє заяву відповідача про наявність підстав для відмови в задоволенні позову через пропущення позивачем строку звернення до адміністративного суду з позовом, через наступне.

Порушення прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду, тривало з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року і припинилось лише 01.01.2008 року після внесення змін до Закону України „Про соціальний захист дітей війни”. Таким чином, суд, не вбачає пропущення позивачем строку звернення до суду за захистом свого права щодо отримання доплати до пенсії, передбаченої ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”.

Виходячи зі змісту позову та для повного захисту прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду, суд вважає необхідним, на підставі ч.2 ст.11 КАС України, вийти за межі позовних вимог та визнати протиправною бездіяльність УПФУ в м. Ромни по невиконанню з 09.07.2007 року приписів статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», яка призвела до порушення прав позивача на своєчасне нарахування на отримання доплати до пенсії.

Судові витрати по справі підлягають розподілу у відповідності до ч.3 ст.94 КАС України.

На підставі викладеного, керуючись ст. 64, 124, 152 Конституції України, ст.ст. 3, 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст.ст. 6-14, 71, 159-163, 167, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, –

ПОСТАНОВИЛА:

Позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в м. Ромни Сумської області про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги «Дітям війни» та поновлення пропущеного строку для звернення до суду задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в м. Ромни Сумської області щодо не нарахування та не виплати щомісячної державної соціальної допомоги ОСОБА_1 .

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м. Ромни Сумської області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та провести відповідні виплати з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року включно, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року включно, з врахуванням виплат проведених у 2008 році, з 1 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року включно, з врахуванням проведених виплат у 2009 році.

В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Роменський міськрайонний суд шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня складання постанови у повному обсязі заяви про апеляційне оскарження, та поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з надісланням її копії до апеляційного суду, або в порядку ч.5 ст. 186 КАС України.

Суддя підпис…

Копія вірна

СУДДЯ РОМЕНСЬКОГО

МІСЬКРАЙОННОГО СУДУ Л.П.КОНДРАТЕНКО


Судовий реєстр по справі 2-а-1787/2010

№ рішення Форма судового рішення Дата ухвалення рішення Суддя Суд Форма судочинства
79234109 Ухвала 18.10.2018 Іванюта Т. Є. Кагарлицький районний суд Київської області Цивільне
76658217 Ухвала 19.09.2018 Іванюта Т. Є. Кагарлицький районний суд Київської області Цивільне
38047100 Ухвала 02.04.2014 Жизневська А.В. Житомирський апеляційний адміністративний суд Адміністративне
37730000 Ухвала 19.03.2014 Жизневська А.В. Житомирський апеляційний адміністративний суд Адміністративне
37730138 Ухвала 19.03.2014 Жизневська А.В. Житомирський апеляційний адміністративний суд Адміністративне
93019696 Постанова 28.12.2010 Лінник Г. О. Пологівський районний суд Запорізької області Адміністративне
13249742 Постанова 27.12.2010 Підлипняк Микола Дмитрович Немирівський районний суд Вінницької області Адміністративне
13141592 Постанова 24.12.2010 Яценко Володимир Васильович Лубенський міськрайонний суд Полтавської області Адміністративне
53710058 Постанова 20.12.2010 Бойко М. П. Монастириський районний суд Тернопільської області Адміністративне
12883830 Постанова 17.12.2010 Бутенко Володимир Миколайович Ізюмський міськрайонний суд Харківської області Адміністративне
58117000 Постанова 14.12.2010 Мазур Н. В. Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області Адміністративне
51449642 Ухвала 13.12.2010 Яценко В. В. Лубенський міськрайонний суд Полтавської області Адміністративне
62107382 Постанова 10.12.2010 Іванюта Т. Є. Кагарлицький районний суд Київської області Адміністративне
65545470 Ухвала 10.12.2010 Янова Л. М. Тростянецький районний суд Сумської області Адміністративне
65545817 Постанова 10.12.2010 Янова Л. М. Тростянецький районний суд Сумської області Адміністративне
53710040 Ухвала 09.12.2010 Бойко М. П. Монастириський районний суд Тернопільської області Адміністративне
12865052 Постанова 07.12.2010 Лицур Іван Миколайович Долинський районний суд Івано-Франківської області Адміністративне
54385850 Постанова 07.12.2010 Зарєчна І. В. Деражнянський районний суд Хмельницької області Адміністративне
12664336 Постанова 05.12.2010 Свитка Сергій Леонідович Корсунь-Шевченківський районний суд Черкаської області Адміністративне
13203001 Постанова 03.12.2010 Калайда Іван Степанович Золочівський районний суд Харківської області Адміністративне
75261414 Постанова 02.12.2010 Гордєєв В. О. Бучацький районний суд Тернопільської області Адміністративне
12968393 Постанова 01.12.2010 Сушко Олег Олександрович Ладижинський міський суд Вінницької області Адміністративне
50833284 Постанова 01.12.2010 Марущак Н. М. Ставищенський районний суд Київської області Адміністративне
65545366 Ухвала 30.11.2010 Янова Л. М. Тростянецький районний суд Сумської області Адміністративне
13285301 Постанова 24.11.2010 Харабадзе К. Ш. Лозівський міськрайонний суд Харківської області Адміністративне
12447096 Постанова 15.11.2010 Чернюк Віталій Дмитрович Миргородський міськрайонний суд Полтавської області Адміністративне
12275287 Постанова 12.11.2010 Кучеренко Олена Петрівна Добровеличківський районний суд Кіровоградської області Адміністративне
12238088 Ухвала 11.11.2010 Калайда Іван Степанович Золочівський районний суд Харківської області Адміністративне
12218430 Постанова 10.11.2010 Коваленко Анатолій Васильович Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області Адміністративне
13289727 Ухвала 08.11.2010 Скорик Сергій Анатолійович Комсомольський районний суд м. Херсона Адміністративне
12162953 Постанова 18.10.2010 Діденко Сергій Олександрович Добропільський міськрайонний суд Донецької області Адміністративне
12002646 Постанова 28.09.2010 Булашев Роман Леонідович Приморський районний суд Запорізької області Адміністративне
70641320 Ухвала 30.06.2010 Андрощук Є. М. Старокостянтинівський районний суд Хмельницької області Адміністративне
12883242 Постанова 02.06.2010 Махіборода Ніна Олександрівна Ленінський районний суд м. Запоріжжя Адміністративне
53183010 Постанова 29.04.2010 Зайцев Л. М. Старобільський районний суд Луганської області Адміністративне
69754526 Постанова 29.04.2010 Пронька В. В. Новопсковський районний суд Луганської області Адміністративне
9187624 Постанова 21.04.2010 Терещенко Ольга Іванівна Білопільський районний суд Сумської області Адміністративне
9723312 Постанова 01.04.2010 Савенко Валерій Григорович Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області Адміністративне
8664230 Постанова 30.03.2010 Кондратенко Людмила Петрівна Роменський міськрайонний суд Сумської області Адміністративне
9657969 Постанова 18.03.2010 Кавун Тетяна Володимирівна Маловисківський районний суд Кіровоградської області Адміністративне
9783222 Постанова 10.02.2010 Соловйов Олег Леонідович Жовтневий районний суд м. Маріуполя Адміністративне