Невизначена Категорія /

Єдиний Державний Реєстр Судових Рішень, справа 2-а-1787/2010

Дата ухвалення рішення:
10.02.2010
Зареєстровано:
11.06.2010
Cуддя:
Соловйов Олег Леонідович
Оприлюднено:
23.03.2011
Категорія справи:
Невизначена Категорія
Суд:
Жовтневий районний суд м. Маріуполя
Форма судового рішення:
Постанова
Форма судочинства:
Адміністративне

№ 2-а-1787/2010

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 лютого 2010 року м.Маріуполь

Жовтневий районний суд м.Маріуполя Донецької області під головуванням судді Соловйова О.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Маріуполі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м.Маріуполя Донецької області про визнання протиправною бездіяльність управління щодо нездійснення належних виплат підвищення до пенсії як дитині війни з 01 січня 2009 року з урахуванням фактично здійснених виплат, зобов’язання здійснити нарахування і виплату недоотриманих сум підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 01 січня 2009 року з урахуванням фактично здійснених виплат,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м.Маріуполя Донецької області про визнання протиправною бездіяльність щодо належних виплат підвищення до пенсії як дитині війни з 01 січня 2009 року з урахуванням фактично здійснених виплат, про зобов’язання провести нарахування та виплату щомісячної доплати до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 01 січня 2009 року з урахуванням фактично здійснених виплат.

В обґрунтування позову позивачка зазначила, що вона віднесена до категорії дітей війни, відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має право на щомісячне підвищення пенсії на 30 % мінімальної пенсії за віком. Однак відповідач здійснював виплату вказаної допомоги у розмірі 10 % мінімальної пенсії за віком, в зв’язку з чим з 2009 року вчиняв неправомірну бездіяльність, чим порушив її права та інтереси. Про вказану бездіяльність вона дізналася лише в грудні 2009 року, що дає їй право на звернення до суду за захистом своїх прав з вказаного часу. Просить визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо належних виплат підвищення до пенсії як дитині війни за вказаний період і зобов’язати провести нарахування та виплату щомісячної доплати до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Позивачка до судового засідання не з’явилася та надіслала заяву про розгляд справи за її відсутності.

Відповідач надав суду заперечення проти позову, в яких зазначив, що ОСОБА_1 знаходиться на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м.Маріуполя, отримує пенсію за віком, а також відноситься до соціальної групи «діти війни» та отримує підвищення до пенсії відповідно до п.8 Постанови КМУ № 530 від 28.05.2008 року у розмірах: з 22.05.08р. – 48,10 грн., з 01.07.08р. - 48,20 грн., з 01.10.08 р. - 49,80 грн. Відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», який набрав чинності з 01.01.2006 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком. Ст.110 Закону України «Про Державний бюджет на 2006 рік» було встановлено, що пільги дітям війни, передбачені абз.7 ст.5 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» запроваджуються с 01.01.2006 року, а ст.6 – протягом 2006 року поетапно, за результатами виконання бюджету в першому півріччі, у порядку, визначеному КМУ. Зазначені статті не були визнані неконституційними у встановленому порядку, в зв’язку з чим відсутні підстави для їх не застосування. Крім того, у 2006 році урядом не впроваджувався порядок надання пільг встановлених ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 у справі № 1-29/2007, визнані такими, що не відповідають Конституції України положення п.12 ст.71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік». Однак і після ухвалення вказаного рішення вище наведене підвищення не виплачувалось, так як Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» видатки на підвищення дітям війни не передбачено. Відповідно до ст.73 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» забороняється використання коштів Пенсійного фонду для оплати договорів страхування довічних пенсій і одноразових виплат та на цілі, не передбачені цим Законом. Підпунктом 2 пункту 41 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» внесені зміни до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», які рішенням Конституційного Суду України № 10 - рп від 22.05.2008 року визнані такими, що не відповідають Конституції. Однак відповідно до принципу дії нормативно-правового акту у часі, у зв’язку з прийняттям нової редакції ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, редакція зазначеної статті до 01.01.2008 р. втратила свою чинність, а на підставі вищевказаного рішення Конституційного Суду України № 10-рп від 22.05.2008 р. втратила чинність нова редакція ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”. В зв’язку з тим, що законодавством України не передбачено автоматичного відновлення дії норми, яка втратила чинність на підставі нормативно-правового акту, який було визнано у подальшому неконституційним, 28.05.2008 року КМУ була прийнята Постанова КМУ № 530, відповідно до якої встановлено, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у таких розмірах: з 22.05.08 р. – 48,10 грн., з 01.07.08 р. - 48,20 грн., з 01.10.08 р. - 49,80 грн. Таким чином, як вважає відповідач, управління діяло правомірно. Крім того, відповідач зазначив, що позивачкою пропущений строк звернення до суду, просить застосувати строк позовної давності, і відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Відповідач у судове засідання не з’явився, направив заяву про розгляд справи в його відсутність.

Дослідивши та оцінивши надані докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» до дітей війни віднесені особи, які є громадянами України та яким на час закінчення Другої світової війни (2 вересня 1945 року) було менше 18 років.

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, віднесена до категорії дітей війни.

Відповідно до ст.ст.6, 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року № 2195-ІV, який набрав чинності з 01.01.2006 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Статтею 110 Закону України „Про Державний бюджет України на 2006 рік” від 20.12.2005 року № 3235-ІV, було встановлено, що пільги дітям війни, передбачені абзацом сьомим статті 5 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, запроваджуються у 2006 році поетапно, у порядку , визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.

Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції. Відповідне рішення Конституційного суду є обов’язковим для виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

Відповідно до статті 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2009 рік» від 26 грудня 2008 року № 835-VI було надане право Кабінету Міністрів України у 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.

Проте, на виконання вищезазначеної норми Кабінетом Міністрів України не приймалося окремої постанови щодо встановлення в 2009 році розміру підвищення до пенсії особам, віднесеним до категорії «дитина війни».

На 2009 рік є діючою стаття 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», згідно якої: «дітям війни пенсії або щомісячне довічне утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком».

Таким чином, враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що наявні підстави для зобов’язання відповідача здійснити перерахунок та виплату підвищення до пенсії як дитині війни в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з 1 січня 2009 року з урахуванням фактично здійснених виплат.

На час розгляду цієї справи судом розмір мінімальної пенсії за віком визначений лише ст.28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” і згідно цієї норми мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму встановленого для осіб що втратили працездатність.

Відповідно до положень ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень, дає Закон України „Про прожитковий мінімум» від 15.07.1999 р. № 966-14, а також Закон України „Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії” від 05.10.2000р. № 2017-ІІ, згідно статті 1 якого прожитковий мінімум використовується для визначення, у тому числі мінімального розміру пенсії за віком, який відповідно до ст.28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” встановлюється у розмірі прожитковою мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Згідно ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дії чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідачем не надано суду доказів на підтвердження правомірності свого рішення щодо нарахування та невиплати позивачу підвищення до пенсії відповідно до Закону України „Про соціальний захист дітей війни”.

Суд вважає за необхідне зазначити, що загальносуспільні потреби - це потреби, направлені на задоволення всього суспільства, а у цьому випадку спірні виплати направлені на задоволення потреб обмеженого кола споживачів, зокрема визначених законом «Про соціальний захист дітей війни».

Крім того, Конституційний Суд України неодноразово розглядав проблему, про що, зокрема, зазначено у рішенні № 8-рп/2005 від 11 жовтня 2005р. по справі №1-21/2005, пов’язану з реалізацією захисту конституційного права громадянина на достатній життєвий рівень, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція та закони України виокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них зокрема, належать громадяни, яким пенсія призначається за спеціальними законами. У рішеннях Конституційного Суду України зазначалося, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за статтею 22 Конституції України не допускається.

Постановляючи судове рішення у даній справі, суд виходить з того, що конституційні принципи, на яких базується здійснення прав і свобод людини і громадянина в Україні, включаючи і право на пенсійне забезпечення, передбачені статтями 1, 3, частиною 2 статті 6, статтею 8, частиною 2 статті 19, статтями 22, 23, частиною 1 статті 24 Конституції України, набуте у сфері пенсійного забезпечення, не може бути скасоване, звужене. Правовою гарантією забезпечення державою даного права є виконання прийнятих на себе зобов’язань, виходячи з положень принципу верховенства права, закріпленого як статтею 8 Конституції України, так і статтею 8 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суд не може фактично визнати неконституційними зміни до Закону та застосувати норми права, які не є чинними. Визнання неконституційними Законів є виключно компетенцією Конституційного Суду України.

Посилання відповідача на те, що позивачкою пропущений строк звернення до суду відповідно до статті 99 КАС України, суд не приймає з огляду на наступне.

Відповідно до статті 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Частиною 2 статті 100 КАС України передбачено, що якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому цим Кодексом.

Суд приходить до висновку, що строк звернення до суду пропущено позивачкою з поважних причин, оскільки вона довготривалий час сподівалася на те, що відповідач, як державний орган влади, самостійно виплатить їй доплату до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Відповідно з вимогами частини 2 статті 11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб про захист яких вони просять.

Таким чином, з’ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню. Є достатньо підстав для визнання противоправною бездіяльності Управління Пенсійного Фонду України в Жовтневому районі міста Маріуполя Донецької області щодо ненарахування позивачці щомісячної доплати до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком з 01 січня 2009 року з урахуванням фактично здійснених виплат.

Враховуючи, що відповідно до законодавства, саме на Пенсійний фонд України покладено обов’язок проведення розрахунку розміру пенсій та доплат, суд вважає за необхідне не перераховувати та стягувати конкретні суми недоплати, а зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі міста Маріуполя Донецької області здійснити позивачу нарахування та виплатити щомісячну доплату до пенсії.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Поновити ОСОБА_1 пропущений строк для звернення до суду.

Позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м.Маріуполя Донецької області про визнання неправомірною бездіяльність управління щодо нездійснення належних виплат підвищення до пенсії як дитині війни з 01 січня 2009 року з урахуванням фактично здійснених виплат, зобов’язання здійснити нарахування і виплату недоотриманих сум підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 01 січня 2009 року з урахуванням фактично здійснених виплат задовольнити.

Визнати неправомірною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі міста Маріуполя Донецької області щодо ненарахування ОСОБА_1 щомісячної доплати до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком з 01 січня 2009 року з урахуванням фактично здійснених виплат, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої частиною 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м.Маріуполя Донецької області здійснити ОСОБА_1 нарахування та виплату щомісячної доплати до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.6 Закону України „Про соціальній захист дітей війни” з 01 січня 2009 року з урахуванням фактично здійснених виплат, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням фактично отриманих сум за цей період.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судовий збір 3 грн. 40 коп.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до Донецького апеляційного адміністративного суду через Жовтневий районний суд м.Маріуполя.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складання постанови в повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України - з дня складання в повному обсязі.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя :


Судовий реєстр по справі 2-а-1787/2010

№ рішення Форма судового рішення Дата ухвалення рішення Суддя Суд Форма судочинства
79234109 Ухвала 18.10.2018 Іванюта Т. Є. Кагарлицький районний суд Київської області Цивільне
76658217 Ухвала 19.09.2018 Іванюта Т. Є. Кагарлицький районний суд Київської області Цивільне
38047100 Ухвала 02.04.2014 Жизневська А.В. Житомирський апеляційний адміністративний суд Адміністративне
37730000 Ухвала 19.03.2014 Жизневська А.В. Житомирський апеляційний адміністративний суд Адміністративне
37730138 Ухвала 19.03.2014 Жизневська А.В. Житомирський апеляційний адміністративний суд Адміністративне
93019696 Постанова 28.12.2010 Лінник Г. О. Пологівський районний суд Запорізької області Адміністративне
13249742 Постанова 27.12.2010 Підлипняк Микола Дмитрович Немирівський районний суд Вінницької області Адміністративне
13141592 Постанова 24.12.2010 Яценко Володимир Васильович Лубенський міськрайонний суд Полтавської області Адміністративне
53710058 Постанова 20.12.2010 Бойко М. П. Монастириський районний суд Тернопільської області Адміністративне
12883830 Постанова 17.12.2010 Бутенко Володимир Миколайович Ізюмський міськрайонний суд Харківської області Адміністративне
58117000 Постанова 14.12.2010 Мазур Н. В. Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області Адміністративне
51449642 Ухвала 13.12.2010 Яценко В. В. Лубенський міськрайонний суд Полтавської області Адміністративне
62107382 Постанова 10.12.2010 Іванюта Т. Є. Кагарлицький районний суд Київської області Адміністративне
65545470 Ухвала 10.12.2010 Янова Л. М. Тростянецький районний суд Сумської області Адміністративне
65545817 Постанова 10.12.2010 Янова Л. М. Тростянецький районний суд Сумської області Адміністративне
53710040 Ухвала 09.12.2010 Бойко М. П. Монастириський районний суд Тернопільської області Адміністративне
12865052 Постанова 07.12.2010 Лицур Іван Миколайович Долинський районний суд Івано-Франківської області Адміністративне
54385850 Постанова 07.12.2010 Зарєчна І. В. Деражнянський районний суд Хмельницької області Адміністративне
12664336 Постанова 05.12.2010 Свитка Сергій Леонідович Корсунь-Шевченківський районний суд Черкаської області Адміністративне
13203001 Постанова 03.12.2010 Калайда Іван Степанович Золочівський районний суд Харківської області Адміністративне
75261414 Постанова 02.12.2010 Гордєєв В. О. Бучацький районний суд Тернопільської області Адміністративне
12968393 Постанова 01.12.2010 Сушко Олег Олександрович Ладижинський міський суд Вінницької області Адміністративне
50833284 Постанова 01.12.2010 Марущак Н. М. Ставищенський районний суд Київської області Адміністративне
65545366 Ухвала 30.11.2010 Янова Л. М. Тростянецький районний суд Сумської області Адміністративне
13285301 Постанова 24.11.2010 Харабадзе К. Ш. Лозівський міськрайонний суд Харківської області Адміністративне
12447096 Постанова 15.11.2010 Чернюк Віталій Дмитрович Миргородський міськрайонний суд Полтавської області Адміністративне
12275287 Постанова 12.11.2010 Кучеренко Олена Петрівна Добровеличківський районний суд Кіровоградської області Адміністративне
12238088 Ухвала 11.11.2010 Калайда Іван Степанович Золочівський районний суд Харківської області Адміністративне
12218430 Постанова 10.11.2010 Коваленко Анатолій Васильович Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області Адміністративне
13289727 Ухвала 08.11.2010 Скорик Сергій Анатолійович Комсомольський районний суд м. Херсона Адміністративне
12162953 Постанова 18.10.2010 Діденко Сергій Олександрович Добропільський міськрайонний суд Донецької області Адміністративне
12002646 Постанова 28.09.2010 Булашев Роман Леонідович Приморський районний суд Запорізької області Адміністративне
70641320 Ухвала 30.06.2010 Андрощук Є. М. Старокостянтинівський районний суд Хмельницької області Адміністративне
12883242 Постанова 02.06.2010 Махіборода Ніна Олександрівна Ленінський районний суд м. Запоріжжя Адміністративне
53183010 Постанова 29.04.2010 Зайцев Л. М. Старобільський районний суд Луганської області Адміністративне
69754526 Постанова 29.04.2010 Пронька В. В. Новопсковський районний суд Луганської області Адміністративне
9187624 Постанова 21.04.2010 Терещенко Ольга Іванівна Білопільський районний суд Сумської області Адміністративне
9723312 Постанова 01.04.2010 Савенко Валерій Григорович Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області Адміністративне
8664230 Постанова 30.03.2010 Кондратенко Людмила Петрівна Роменський міськрайонний суд Сумської області Адміністративне
9657969 Постанова 18.03.2010 Кавун Тетяна Володимирівна Маловисківський районний суд Кіровоградської області Адміністративне
9783222 Постанова 10.02.2010 Соловйов Олег Леонідович Жовтневий районний суд м. Маріуполя Адміністративне