Цивільні справи (до 01.01.2019) /

Єдиний Державний Реєстр Судових Рішень, справа 22-ц-127/11

Дата ухвалення рішення:
27.01.2011
Зареєстровано:
31.01.2011
Cуддя:
Сташків Б. І.
Оприлюднено:
31.01.2011
Категорія справи:
Цивільні справи (до 01.01.2019)
Суд:
Апеляційний суд Тернопільської області
Форма судового рішення:
Ухвала
Форма судочинства:
Цивільне


Справа № 22-ц-127/11Головуючий у 1-й інстанції Черніцька

Категорія - 57 Доповідач - Сташків Б.І.


У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И


27 січня 2011 р. Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:

Головуючого - Сташківу Б.І.

Суддів - Ходоровського М.В., Гурзеля І.В.

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в м.Тернополі на рішення Тернопільського міськрайонного суду від 09 вересня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м.Тернополі про визнання незаконними дій відповідача та зобов’язання здійснити перерахунок та виплату призначеної державної та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю з 22 травня 2008 року, у відповідності до вимог ст.50, ч.4 ст.54 та ч.3 ст.67 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»,-

В С Т А Н О В И Л А:

У серпні 2010 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до управління Пенсійного фонду України в м.Тернополі про визнання незаконними дій відповідача та зобов’язання здійснити перерахунок та виплату призначеної державної та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю з 22 травня 2008 року, у відповідності до вимог ст.50, ч.4 ст.54 та ч.3 ст.67 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

В обґрунтування вимог ОСОБА_1 вказує, що вона є потерпілою від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 (першої) категорії інвалідом 3-ої групи захворювання, пов'язаних з Чорнобильською катастрофою. У зв'язку з чим, на підставі вимог ст.ст. 50, 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” (далі Закон), з 22 травня 2008 року вона має право на отримання пенсії в розмірі не нижче 6 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії в розмірі не нижче 6 мінімальних пенсій за віком.

Розмір вказаних пенсій повинен визначатись виходячи із мінімальної пенсії за віком, яка встановлена законами. Відповідач не виплачував їй належні суми в повному обсязі, що змусило звернутися до суду.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 09 вересня 2010 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.

Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України у м. Тернополі здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 призначеної державної пенсії в розмірі не менше шести мінімальних пенсій за віком відповідно до вимог ст.ст. ч.4 ст.54, ч.3 ст. 67. Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” та додаткової пенсії за шкоду спричинену здоров’ю, установивши їй розмір 50 % мінімальної пенсії за віком з урахуванням вимог ст..50, ч.3 ст.67 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” за період з 22 травня 2008 року по 09 вересня 2010 року включно, виходячи із розміру мінімальної пенсії за віком, визначеної ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням виплачених сум.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з Управління Пенсійного фонду України у м. Тернополі в користь ОСОБА_1 37 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи.

Витрати по оплаті судового збору компенсувати за рахунок державного бюджету, у порядку визначеному Кабінетом Міністрів Укарїни.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, управління ПФУ в м. Тернополі звернулося із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду від 09 вересня 2010 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Апелянт вказує, що нарахування та виплата позивачам щомісячної основної та додаткової пенсії проводилась відповідно до вимог діючого законодавства, зокрема, Постанови Кабінету Міністрів України №530 від 28 травня 2008 року “Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян”. Позивачам пенсія призначена згідно ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а тому визначений у ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»розмір мінімальної пенсії не застосовується для перерахунків або підвищення таких пенсій. Мінімальний розмір пенсії за віком визначений ст.28 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»застосовується виключно для визначення розмірів пенсій призначених цим Законом. Крім того, фінансування пенсійних витрат здійснюється за рахунок чітко визначених, прибутковою частиною бюджету Пенсійного Фонду України, джерел і відповідно до конкретних напрямків витратної частини бюджету Пенсійного Фонду України. Вимогами п. 10 Положення “Про Пенсійний Фонд України” визначено вичерпний перелік напрямків використання коштів ПФУ, які виключно використовуються за призначенням і вилученню не підлягають.

Розглянувши справу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає.

Відповідно до вимог ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є потерпілою від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС першої категорії, інвалідом ІІІ групи, внаслідок захворювання, пов’язаного з наслідками аварії, що стверджується відповідно посвідченням особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи сереї НОМЕР_1, довідкою акту огляду МСЕК серії ТЕР № 161434 від 10 січня 2009 року, експертним заключенням Львівської регіональної міжвідомчої експертної ради по встановленю причинного зв’язку захворювання та інвалідності з роботами по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та їх професійного характеру за № 49 від 28 вересня 1994 року.

21 вересня 2009 року управлінням ПФУ в м.Тернополі листом за №175/Г 11 позивачу відмовлено в здійсненні такого перерахунку, виходячи з відсутності підстав для його здійснення.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до вимог ст. ст. 54, 50 Закону «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», в ред. від 28 лютого 1991 року, ОСОБА_1 призначено державну пенсію та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров’ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсі, згідно з вимогами ст.49 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», від 28 лютого 1991 року за №796-ХІІ (далі Закон України №796-ХІІ).

Відповідно до вимог ст.50 Закон України №796-ХІІособам , віднесеним до категорії І призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірах - інвалідам ІІІ групи –50 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Колегія суддів погоджується з висновком суду, як таким, що відповідає вимогам закону та обставинам справи.

Відповідно до вимог ст. 49 Закону, пенсії особам, віднесених до категорії 1,2,3,4 встановлюються у вигляді: державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров’ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Згідно з вимогами ч.1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно з ч.4 ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", у редакції від 06.06.96 p. N 230 96-ВР, в усіх випадках розмір пенсій для інвалідів 3 та 2 групи, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим 6 та 8 мінімальних пенсій за віком.

Виходячи зі змісту вищевказаних статей Закону, вихідним критерієм розрахунку державної та додаткової пенсій є мінімальна пенсія за віком, розмір якої згідно з вимогами ст. 28 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного Законом про Державний бюджет на відповідний рік, з урахуванням якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.

В силу вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи норми цивільно-процесуального законодавства чинні на момент ухвалення рішення суд обґрунтовано прийшов до висновку, що з 22 травня 2008 року, під час обчислення державної пенсії та додаткової пенсії особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, відповідач повинен був керуватися статтями 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у редакції Закону України від 06 червня 1996 р.за N 230/96-ВР та статтею 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", у редакції Закону України від 05.10.2006 р. за N 23 1-V, відповідно до яких позивач має право з 22 травня 2008 року на виплату державної пенсії за віком та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров’ю у розмірі 50 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Колегія не приймає до уваги посилання відповідача на необхідність застосування положень Постанови КМУ №530 від 28.05.2008 року «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» при нарахуванні та виплаті позивачам державної та додаткової пенсій, виходячи з пріоритету законів над підзаконними актами, якими звужено зміст та обсяг прав громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, передбачених ЗУ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Крім того, законодавством України не надано повноважень Кабінету Міністрів України щодо встановлення розміру мінімальної пенсії за віком або встановлення в абсолютних цифрах розмірів соціальних виплат, які відповідно до чинного законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної пенсії за віком або розміру мінімальної заробітної плати.

Відповідно до вимог ст.ст. 2, 8 ЦПК України суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Згідно із ст. 17 ЗУ “Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини” суди при розгляді справ застосовують Конвенцію і практику Суду як джерело права.

Європейський Суд у рішенні від 08.11.2005 року по справі “Кечко проти України” звернув увагу на те, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм працівникам з бюджету. Держава може вводити надбавки або закінчувати виплату цих надбавок. Проте, якщо правове положення, що діє, передбачає виплату певних надбавок, і дотриманні всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти в цих виплатах, поки відповідне положення є таким, що діє. (п. 23).

Необґрунтованими є також посилання апелянта на можливість нецільового використання коштів ПФУ, оскільки судом не ухвалено рішення про проведення виплат із власних джерел фінансування останнього.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта, що положення ч. 3 ст. 28 ЗУ “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, яким визначено мінімальний розмір пенсії за віком, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених за цим Законом, оскільки таке положення не є перешкодою для застосування розміру мінімальної пенсії за віком для розрахунку інших, пов’язаних з нею пенсій чи доплат, так як чинним законодавством не встановленого іншого мінімального розміру пенсії за віком, крім передбаченого ч.1 даної статті.

Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, і підстав для його скасування , з мотивів, наведених у скарзі, не вбачає.

Керуючись ст.ст.197, 200, 205, 206, 211, 254 КАС України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м.Тернополі відхилити.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду від 09 вересня 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий - підпис

Судді - два підписи

З оригіналом згідно:


Суддя апеляційного суду
Тернопільської області
Б.І. Сташків



Судовий реєстр по справі 22-ц-127/11

№ рішення Форма судового рішення Дата ухвалення рішення Суддя Суд Форма судочинства
13855236 Ухвала 17.02.2011 Козаченко В. І. Апеляційний суд Миколаївської області Цивільне
13643430 Ухвала 03.02.2011 Дуковський О. Л. Апеляційний суд Кіровоградської області Цивільне
13828588 Ухвала 03.02.2011 Приходько Л. А. Апеляційний суд Херсонської області Цивільне
18565103 Ухвала 01.02.2011 Крайник Н. П. Апеляційний суд Львівської області Цивільне
52440617 Ухвала 01.02.2011 Сліпченко О. І. Апеляційний суд Київської області Цивільне
13561497 Ухвала 27.01.2011 Сташків Б. І. Апеляційний суд Тернопільської області Цивільне
50864209 Рішення 25.01.2011 Осоцький І. І. Апеляційний суд Запорізької області Цивільне
17276946 Ухвала 21.01.2011 Карпенко О. В. Апеляційний суд Черкаської області Цивільне
14790837 Ухвала 12.01.2011 Лузан Л. В. Апеляційний суд Сумської області Цивільне
58179896 Ухвала 14.12.2010 Козаченко В. І. Апеляційний суд Миколаївської області Цивільне
58179898 Ухвала 14.12.2010 Козаченко В. І. Апеляційний суд Миколаївської області Цивільне
50886112 Ухвала 10.12.2010 Приходько Л. А. Апеляційний суд Херсонської області Цивільне
50886192 Ухвала 02.12.2010 Приходько Л. А. Апеляційний суд Херсонської області Цивільне
50886221 Ухвала 15.11.2010 Приходько Л. А. Апеляційний суд Херсонської області Цивільне