Цивільні справи (до 01.01.2019) /

Єдиний Державний Реєстр Судових Рішень, справа 22-ц-136/11

Дата ухвалення рішення:
01.02.2011
Зареєстровано:
06.02.2011
Cуддя:
Міщій О. Я.
Оприлюднено:
07.02.2011
Категорія справи:
Цивільні справи (до 01.01.2019)
Суд:
Апеляційний суд Тернопільської області
Форма судового рішення:
Ухвала
Форма судочинства:
Цивільне


Справа № 22-ц-136/11Головуючий у 1-й інстанції Черніцька І.М.

Категорія - Доповідач - Міщій О.Я.


У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И


01 лютого 2011 р. Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:

Головуючого - Міщію О.Я.

Суддів - Гірського Б.О., Бахметової В.Х.

розглянувши в порядку письмового провадження справу за апеляційною скаргою Управління ПФУ в м. Тернополі на рішення Тернопільського міськрайонного суду від 30 серпня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Управління ПФУ в м. Тернополі про визнання дій неправомірними та зобов’язання відповідача нарахувати та виплатити підвищення до пенсії відповідно до вимог ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, -

В С Т А Н О В И Л А:

В липні 2010 року ОСОБА_1 звернулась в суд із вказаними позовом, посилаючись на те, що вона має статус дитини війни та відповідно до вимог ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” має право на підвищення її пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Відповідач не виплачував вказане підвищення до пенсії протягом 2007-2009 років.

Позивач зазначив, що Конституційний Суд України визнав такими, що не відповідають Конституції України відповідні положення Законів України “Про Державний бюджет України” на 2007 та 2008 роки, якими була зупинена дія положень ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, що обмежувала соціальні гарантії. Вважає, що управління ПФУ зобов’язане здійснити перерахування пенсії та виплатити їй підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за 2007-2009 роки у відповідності до вимог Закону України “Про соціальний захист дітей війни”.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 30 серпня 2010 року позов задоволено, зобов’язано управління Пенсійного фонду України в м. Тернополі провести нарахування і виплату ОСОБА_1 підвищення до пенсії як дитині війни врозмірі 30% мінімальної пенсії за віком щомісячно, відповідно до положень ст. 6 ЗУ “Про соціальний захист дітей війни” за період з 9.07.2007 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року, з 1.01.2009 року по 31.12.2009 року включно, виходячи із розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ч.1 ст. 28 ЗУ “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” та з врахуванням виплачених сум.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 8,50 грн судового збору сплаченого при подачі позову.

Стягнуто з управління Пенсійного фонду України в м. Тернополі в користь ОСОБА_1 37 грн. витрат на ІТЗ розгляду справи в суді.

В апеляційній скарзі управління ПФУ просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що надання допомоги дітям війни фінансується з державного бюджету. Пенсійний фонд виплачував таке підвищення до пенсії у тих розмірах, які були профінансовані, тому підстав для виплати позивачам більших сум немає. Діючим законодавством не визначена розрахункова величина, з якої можна було б розраховувати дані надбавки дітям війни відповідно до вимог ст. 6 Закону “Про соціальний захист дітей війни”, оскільки наведене у ч. 3 ст. 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” визначення мінімального розміру пенсії за віком застосовується виключно до розмірів пенсій, призначених за цим Законом. Крім того, Законом України “Про соціальний захист дітей війни” передбачено проведення фінансування таких виплат за рахунок коштів Державного бюджету України, а не з бюджету Пенсійного фонду України.

Апеляційна скарга до задоволення не підлягає.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач порушив право позивача на перерахунок та виплату підвищеної пенсії відповідно до вимог ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком за період з 9.07.2007 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року, з 1.01.2009 року по 31.12.2009 року включно, яке підлягає захисту шляхом зобов'язання відповідача провести позивачу відповідні нарахування та виплату пенсії.

З таким висновком слід погодитись, оскільки він відповідає вимогам закону, грунтується на матеріалах справи.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 має статус дитини війни.

Згідно з вимогами ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до п. 12 ст. 71 Закону України “Про Державний бюджет на 2007 рік” від 19 грудня 2006 року, дію статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, з урахуванням ст. 111 цього Закону було зупинено. Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року, положення п. 12 ст. 71 та ст. 111 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” визнано такими що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

Згідно пп.2 п. 41 розділу ІІ Закону України “Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 28.12.2007 року положення ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” було викладено в іншій редакції. Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року ці зміни визнані неконституційними.

Тому з 9.07.2007 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року, з 1.01.2009 року по 31.12.2009 року включно управління ПФУ в м. Тернополі повинно було нараховувати та виплачувати підвищення до пенсії, яке передбачене для дітей війни відповідно до вимог ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, тобто здійснювати позивачу доплату до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком

Відповідно до ч.2 ст.3 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” державні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

Згідно ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

В силу вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи норми цивільно-процесуального законодавства чинні на момент ухвалення рішення, суд прийшов до правильного висновку, що позивачу у період з 9.07.2007 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року, з 1.01.2009 року по 31.12.2009 року включно повинна була нараховуватись підвищена пенсія, яка передбачена для дітей війни відповідно до вимог ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Колегія суддів не приймає до уваги твердження апелянта про відсутність визначення у законодавстві поняття мінімальна пенсія за віком як розрахункової величини для підвищення пенсії, відповідно до вимог ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”. Відповідно до чинного законодавства розмір мінімальної пенсії за віком визначається за правилами ст. 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”. Норми закону щодо заборони застосування даного розміру для розрахунку інших, пов’язаних з нею, пенсій чи доплат, відсутні. У зв’язку з цим вказані доводи є безпідставними.

Відповідно до ст. 5, 8 КАС України адміністративне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Колегія суддів вважає безпідставними доводи апелянта щодо відсутності бюджетного фінансування на виплату передбаченого Законом України “Про соціальний захист дітей війни” підвищення до пенсії, оскільки відсутність такого фінансування не може бути підставою невиконання відповідним суб’єктом владних повноважень покладених на нього зобов’язань та не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань (рішення Європейського суду з прав людини у справі “Кечко проти України” від 08.11.2005 року).

Необґрунтованими є також посилання апелянта на можливість нецільового використання коштів ПФУ, оскільки судом не ухвалено рішення про проведення виплат із власних джерел фінансування фонду.

Розглянувши справу в межах апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для її задоволення.

Керуючись п.10 ст. 1832, ст.ст. 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, пп.14 п.1 Розділу ХІІ “Прикінцеві положення” Закону України “Про судоустрій і статус суддів” колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Тернополі відхилити.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду від 30 серпня 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення і оскарженню не підлягає.


Головуючий - підпис

Судді - два підписи

З оригіналом згідно:


Суддя апеляційного суду
Тернопільської області
О.Я. Міщій



Судовий реєстр по справі 22-ц-136/11

№ рішення Форма судового рішення Дата ухвалення рішення Суддя Суд Форма судочинства
14819270 Ухвала 14.04.2011 Яворська Ж. М. Апеляційний суд Миколаївської області Цивільне
14961349 Ухвала 14.04.2011 Касьяненко Л. І. Апеляційний суд Київської області Цивільне
14185430 Ухвала 14.03.2011 Вербицький В. С. Апеляційний суд Кіровоградської області Цивільне
13662386 Рішення 07.02.2011 Поляков О. З. Апеляційний суд Запорізької області Цивільне
13629846 Ухвала 01.02.2011 Міщій О. Я. Апеляційний суд Тернопільської області Цивільне
18560892 Ухвала 28.01.2011 Штефаніца Ю. Г. Апеляційний суд Львівської області Цивільне
49231446 Ухвала 25.01.2011 Фурман Т. Г. Апеляційний суд Херсонської області Цивільне
13858394 Ухвала 20.01.2011 Ведмедь Н. І. Апеляційний суд Сумської області Цивільне
15523360 Ухвала 19.01.2011 Пономаренко В. В. Апеляційний суд Черкаської області Цивільне
50443391 Ухвала 09.12.2010 Фурман Т. Г. Апеляційний суд Херсонської області Цивільне
50443197 Ухвала 03.12.2010 Фурман Т. Г. Апеляційний суд Херсонської області Цивільне
65777363 Ухвала 22.11.2010 Яворська Ж. М. Апеляційний суд Миколаївської області Цивільне
65777372 Ухвала 22.11.2010 Яворська Ж. М. Апеляційний суд Миколаївської області Цивільне
50443363 Ухвала 16.11.2010 Фурман Т. Г. Апеляційний суд Херсонської області Цивільне